МАРИНА ПОНОМАРЕНКО: ЛІДА
Це вірші про те, що тримає нас на поверхні, коли за всіма законами фізики та фізіології ми мали би вже потонути. Це про здатність вигрібати, коли течія тягне у відкрите море, вороже й повне хижаків. Це про уміння затримувати подих, коли накриває високою хвилею. Це про силу, що дозволяє побачити на горизонті маяк і попрямувати до берега. Це про сміливість пірнути углиб і знайти на дні мушлю — на пам’ять про цю подорож, якою би страшною і похмурою вона не була. І ще ця книжка про мистецтво співати і сміятися — навіть у темній крижаній воді. Твори, що увійшли до поетичної збірки Марини Пономаренко «Книжка любові і люті», були написані у 2019–2022 роках — під час епідемії COVID-19, а потім повномасштабного вторгнення. Ось проста дівчина Ліда Веде свій тролейбус, а він - їде Він їде крізь місто, у місті цвітуть вишні Весна цьогоріч видалась дивовижна Ліда думає: "Ось я, проста дівчина Ліда, Живу собі, не лишаючи сліду, Про мене не пишуть вірші і не знімають фільми Зате відпрацювала зм
