TO BE, OR NOT TO BE...
1623-го року Бен Джонсон у віршованій посвяті до легендарного Фоліо Вільяма Шекспіра – першого посмертного видання, до якого увійшли майже всі п’єси драматурга – радив читачам не звертати уваги на портрет на титульному аркуші видання, а вчитуватися в рядки творів. Воно й зрозуміло: на знаменитій гравюрі Дройсхута – відверта маска блазня, що закриває обличчя; навіть чітко видно межу цієї маски, а камзол Шекспіра скроєний із двох лівих половинок, одна з яких вивернута навиворіт… Сучасний англієць з вищою освітою послуговується не більше ніж 4 тисячами слів, а малоосвічений провінційний житель єлизаветинської Англії вживав 1 тисячу або навіть половину того. Словник творів великого драматурга налічує близько 20 тисяч слів - в два-три рази більше, ніж у найосвіченіших і літературно обдарованих його сучасників і навіть письменників наступних поколінь… Такий величезний розрив говорить сам за себе – нічого подібного історія світової літератури не знає. Як повідомляє Оксфордський словник, Шек
