BOOK_про

ЛЮБОВ, ЩО МЕЖУЄ З МОЛИТВОЮ Після того, як дитина народжується у світ із «місця під серцем», вона назавжди переходить «у серце», де б не були мама і сама вже доросла дитина. Пуповина з фізичної перетворюється на серцеву. Яку ніщо і ніколи вже не зможе перерізати.  Ти можеш змінювати партнерів, роботи, навіть стать — але вже ніколи не перестаєш бути мамою. Хай там що діється у житті.  Мені здається, що мама — це поріг між пращурами та нащадками. Частина буттєвості, через яку сила роду переходить дітям. Бути «порогом» відповідально, виснажливо, іноді боляче.  Бо він створений, щоби пропускати і відпускати. Проводити через себе. Зберігаючи в серці.  Ти маєш жити так чутливо і мудро, щоб саме стільки, скільки потрібно, — тримати на руках, а потім за руку, а потім відпустити руку, а потім стати поруч, а потім стати за спиною. І відпустити. Стаючи поруч уже своїм благословінням. І маєш жити так, щоби встигнути наповнити, але й не затопити любов’ю. Не стати порогом, об який ...