НАШ ГЕРБ

Якщо уявити наш національно-культурний спадок у вигляді скрині з усіляким добром, то десь на самому дні у шматинці лежала річ, про яку ми ніби знали, що вона у нас є, але не надавали їй особливого значення, а тут раптом вийняли, розгорнули, роздивилися, а це те, що треба… Трохи більше ніж 100 років тому українське суспільство жваво дискутувало, який із наших історичних символів гідний стати головним знаком новітньої української державності: галицький золотий лев, що спинається на скелю, київський архистратиг Михаїл, який на зламі XIX–XX ст. сприймався як герб Наддніпрянської України чи козак із мушкетом із часів Гетьманщини, що вже у XVIII ст. трактували як «національний герб».

На початку ХХ століття княжий знак Володимира Святославовича був відомий лише вузькому колу фахівців. Геть забутий, але так вчасно віднайдений, він спочатку сприймався радше як компромісний варіант. Наступні ж сто років перетворили тризуб на загальнонаціональний символ боротьби за свободу.Можливо тоді на інтуїтивному рівні відчули, що це знак, який найбільш гідний представляти сучасну українську державність, знак, що легітимізував історичний зв’язок модерної України із Київською Руссю. 

«…Се оздоба питоменна, не запозичена, зв’язана з нашою тисячолітньою державною політичною i культурною історією… Київська держава Володимира Великого була найбільшою українською державою, яку пам’ятає наша історія. Вона обіймала всі тодішні українські землі. Від неї веде початок наше право, письменність, мистецтво, державне і релігійне життя», – аргументував Михайло Грушевський, коли Тризуб було затверджено гербом УНР. Хоч йому, власне, ближчою була ідея цілком нового символу «творчої мирної праці в новій Україні» – золотий плуг на блакитному полі. 

6 січня 1918 року герб з’явився на першій українській банкноті 100 карбованців, а згодом – на прапорі українського військово-морського флоту. Офіційно державний герб був затверджений 25 лютого 1918 року на засідання Малої ради. Однак, ухвалений закон мав лише текстову частину, але не містив графічних додатків. У березні Грушевський доручив розробити графічну частину архітекторові Василю Кричевському. Вже за два тижні, 22 березня, Михайло Грушевський вносить на розгляд Малої ради готові зображення герба та печатки УНР. Після березня 1918 року герб почали друкувати на грошових банкнотах та поштових марках. 

Тризуб умить прижився як національно-державний герб України. Усі решта символів, що мали куди сильніші позиції та тривалішу (але не глибшу!) традицію, відступили на другий план. Вже через рік, після того як тризуб став гербом України, за Директорії ніхто не ставить під сумнів, що тризуб має бути гербом України. Окрім того, він починає витісняти лева на Західноукраїнських землях, які увійшли до складу УНР. Після приходу до України більшовиків та витіснення військ УНР, поза межами України певний час діяли дипломатичні представництва, які використовували тризуб на бланках та печатках… Від того часу до 1991 року, в радянські часи, герб був заборонений, його використовували різні організації діаспори, «Карпатська січ», ОУН, УПА.

Тризуб – графічно красивий, лаконічний, самобутній, стародавній – упродовж усього XX ст. надихав багатьох мистців на створення його художніх інтерпретацій: Василь Кричевський, Георгій Нарбут, Юліян Буцманюк, Олекса Новаківський, Павло Ковжун, Петро Холодний, Роберт Лісовський, Микола Битинський, Ніл Хасевич, Михайло Михалевич, Микола Бутович, Мирон Левицький, Михайло Дмитренко, Святослав Гординський та ін. Творці сучасного державного герба України, Андрій Гречило, Іван Турецький та Олексій Кохан, графічне зображення Тризуба побудували на основі розробленого Василем Кричевським 1918 року.

Зараз достеменно невідомо, що саме означає тризуб, оскільки жодна із версій не є переконливою. Але чи обов’язково він має щось означати? Нам достатньо, що він давній, красивий, що він наш.

Державний герб – один із трьох офіційних символів нарівні з прапором і гімном – офіційно був затверджений 19 лютого 1992 року.