БУТИ МАМОЮ // СВІТЛАНА РОЙЗ

ЛЮБОВ, ЩО МЕЖУЄ З МОЛИТВОЮ
Після того, як дитина народжується у світ із «місця під серцем», вона назавжди переходить «у серце», де б не були мама і сама вже доросла дитина. Пуповина з фізичної перетворюється на серцеву. Яку ніщо і ніколи вже не зможе перерізати. 
Ти можеш змінювати партнерів, роботи, навіть стать — але вже ніколи не перестаєш бути мамою. Хай там що діється у житті. 
Мені здається, що мама — це поріг між пращурами та нащадками. Частина буттєвості, через яку сила роду переходить дітям.
Бути «порогом» відповідально, виснажливо, іноді боляче. 
Бо він створений, щоби пропускати і відпускати. Проводити через себе. Зберігаючи в серці. 
Ти маєш жити так чутливо і мудро, щоб саме стільки, скільки потрібно, — тримати на руках, а потім за руку, а потім відпустити руку, а потім стати поруч, а потім стати за спиною. І відпустити. Стаючи поруч уже своїм благословінням.
І маєш жити так, щоби встигнути наповнити, але й не затопити любов’ю. Не стати порогом, об який постійно спотикаються, — а який відкриває простір.
Не зупиняти, не фіксувати дітей на собі, не користуватися їхнім потенціалом, не присвоювати їхніх дарів. Не відбирати своєю турботою і тривогою їхньої сили. 
Дати дозвіл на щастя. Бо саме ж ми це робимо. Ми відкриваємо дітям те, як можна піклуватись про себе, як можна лагідно, але чітко захищати свої кордони. І саме наші очі й усмішка — те, що діти бачать першими у житті. І наш голос звучить їхнім внутрішнім голосом. І наші обійми стають їхнім прихистком...
...Ми всі народжуємо дітей для щастя, любові та життя. І якби могли, взяли б на себе всі їхні випробування та весь їхній біль.
Але ми — поріг. Ми маємо стояти стійко. Коли вони йдуть у своє життя. І приймати їхні рішення, їхнє зростання. 
Ми — поріг, до якого вони завжди можуть повернутись. Щоб ми обійняли їх і знову створили своїми руками простір матки. Де б ми і вони не були. 

У своїй колонці для The Ukrainians психологиня Світлана Ройз  міркує про материнство і те, як це бути мамою під час війни. Повний текст за посиланням:

Коментарі