ВЕДМЕДИК БОНДА

Для нас він – майже незнайомець… навіть незважаючи на те, що добре відомий широкій глядацькій аудиторії: хіба що останній зануда не бачив фільми про пригоди ведмедика з «дрімучого» Перу або хоча би трейлери, які передували прем’єрним кінопоказам. То чому ж ми говоримо, що ми не знайомі з ним?..
Відповідь проста: спочатку були книжки... Та мало хто з наших співвітчизників знає про це. А в усьому світі книжки про його пригоди давно стали класикою дитячої літератури, а сам ведмедик у крислатому капелюсі та синьому макінтоші на двох гудзиках є одним із найпопулярніших символів Лондона.

А з’явився Paddington Bear на світ майже 70 років тому. Це історія про те, як один випадок може змінити життя…

Почалося все з іграшкового ведмежати, що самотньо стояло на полиці лондонського магазину «Selfridges» у Святвечір 1956 року. Там його й побачив Бонд, Майкл Бонд, телеоператор ВВС.

«Якби там було два ведмеді, я б їх навіть не помітив. Але проігнорувати ведмедя, який лишився один-однісінький перед Різдвом, я не міг. Він виглядав таким нещасним, що я купив його у подарунок для дружини, і назвав Паддінгтоном на честь найближчої до нас вокзальної станції», - так пізніше напише Майкл Бонд, англійський письменник і сценарист. 

«…Першу книжку із серії завжди найцікавіше писати. Вам належить цілий світ, який, крім вас, нікому не відомий, і лише ваша уява слугує провідником у тій чи іншій історії. Утім, ви завжди залучаєте деталі, які існували за всіх часів. І хоча пригоди Падінгтона тривають у нашому сьогоденні, я завжди уявляв його за довоєнних часів, коли світ був добрішим, як я його пам’ятав із дитинства.

Я не думаю, що вони колись здогадалися, але саме мої батьки були прототипами містера і місіс Браун. (Також чимало від мого батька у Падінгтоні, оскільки він був дуже законослухняний, завжди носив капелюха, якого обов’язково піднімав, коли вітався з кимось зі знайомих). Джонатан і Джуді вигадані мною, але схожі на більшість підлітків свого віку, натомість місіс Бьорд народилася зі спогадів мого найкращого друга дитинства. Так само важливий для мене містер Грубер, приятель ведмедика, тому що саме йому добре відомо, як живеться емігрантам у чужій країні... Багатостраждальний сусіда Браунів, містер Карі, так само походить із мого дитинства. Здається, варто мені пригадати адресу Віндзорський сад, будинок 32, як я немов знову бачу все, що відбувалося поблизу нашого будинку, неподалік якого мешкали більшість персонажів із цієї книжки.

Так само Падінгтон завжди буде для мене реальним героєм. Він упевнений у собі, твердо стоїть на лапах і дуже добре розуміється на тому, що правильно, а що не дуже. Настільки добре, що коли я у своєму житті стикаюсь із тими чи іншими проблемами, то завжди подумки питаюсь у нього поради…

Гадаю, ми ще обов’язково зустрінемося, і якщо цього не станеться, мій ведмедик дуже здивується. Утім, якщо ви все-таки побачите його, я певен, він обов’язково скине свого капелюха, вітаючись із вами, і шкода, що ви не носите такого самого, щоб відповісти. Але він все одно буде радий зустрічі з вами…».

Книги про Паддінгтона видані загальним тиражем в 35 мільйонів примірників і перекладені 40 мовами світу, в тім числі й українською: маємо чудову  серію книжок з оповіданнями про пригоди Паддінгтона від видавництва «Ранок».