ПОНЕДІЛКУВАННЯ & ЧИТАННЯ

Зранку, в понеділок, жінки збиралися разом: готували обід, веселилися, займалися рукоділлям, розповідали цікаві історії, ділилися досвідом сімейного життя, радилися, передавали одна одній господарські навички... Або йшли на базар для розпродажу, розміщувалися поруч з кумасею, свахами і приятельками. Після розпродажу робили покупки, а потім загальною компанією відправлялися повеселитися. У літню пору збирался на природі, а взимку – в корчмі або в чиїйсь хаті (зазвичай у вдів) і починалася «кругова», яка тривала до вечора. 

Додому поверталися, коли починало сутеніти, інколи зустрічаючи невдоволені погляди чоловіків і свекрух. Але в дружини був завжди аргумент для захисту – нагадування про згоду на «понеділкування» під час заручин. Особливо підтримували цей звичай матері, кажучи, що їх «бабки й матері понеділкували, та й нам замовляли». Так встановилося «з предків». А домашні в цей час сиділи без обіду, і щастя тієї родини, де була дівчинка, здатна приготувати обід!
Звичай «понеділкування» вперше був зафіксований істориками наприкінці ХІХ століття у Полтавській губернії. Першочерговою особливістю цього звичаю є те, що він стосувався тільки заміжніх жінок і проводився щопонеділка. «Понеділок» не прирівнювався до будь-яких свят або до посту, а відбувався самостійно, тобто щопонеділка. Другою особливістю звичаю була його обов’язкова усна фіксація під час сватання, що вказує на юридичну сторону та неодмінне дотримання. І третя – це те, що право на «понеділкування» належало до особливої статті передшлюбного договору. Під час «запивання могорича», батьки нареченої повідомляли сватам про придане і обов’язково обговорювали її право на «понеділкування».
Це означало, що жінка вивільнялася щопонеділка від домашніх робіт і занять. За усталеним звичаєм ніхто, у тому числі, і чоловік не мав права змусити дружину робити домашню роботу. Хоча жінка могла за власним бажанням відмовитися від «понеділкування» в якийсь із понеділків. Сучасною мовою це як вихідний день для жінки. Вдумайтеся, щопонеділка – вихідний, чотири рази на місяць! 

Напевно, у кожної жінки є фантазія – якогось понеділка забути про робочі справи й дозволити собі нікуди не піти. Лишитися вдома, послухати свої думки. Без поспіху випити кави, почитати книжку, помріяти.

Саме це пропонує Олена Андрейчикова, авторка книжки «Таємне понеділкування», і пропозиція таки звучить спокусливо. Незлим варіантом для натхненного проведення часу може бути занурення в жанр малої прози – лаконічний, місткий, несподіваний. Такий, що не зобов’язує читача надовго лишатися вірним одній історії й дозволяє стрибати від тексту до тексту в пошуках того, що точно зачепить. 

Коротко і легко ці кумедні і несподівані історії розповідають про подруг, коханок, дружин, колег, про тих, хто за сотні кілометрів, і тих, хто в сусідній кімнаті... Її розповіді викликають посмішку і симпатію до героїв, які їх населяють; дають можливість поіронізувати над буденними, часто вигаданими, проблемами; замислитися про душевну гармонію і про те, що дійсно є важливим і цінним в нашому житті...