ПЕТРО і ГОРПИНА

Петро і Горпина. Брат і сестра? Чи закохані?.. 

Для багатьох європейських країн  в кінці XIX — на початку XX століття була характерна мода на народний стиль. Посилення інтересу до народного життя стимулювало поширення і поштових листівок (так званих відкритих листів) етнографічної тематики, які зображували різні типи населення, їхній побут та обряди.

Відомо багато імен фотографів, які у своїх роботах фіксували традиційну народну культуру українців, але Олексій Завадський має серед них особливий статус: він був першим автором серії поштових листівок з українськими краєвидами. На його фотографіях кінця XIX століття не лише побут селян Полтавщини, а й їхня краса і глибинна суть.

Син відомого лубенського землевласника - ще й дотепер у Лубнах зберігся топонім Завадщина на згадку про колишнього господаря Карла Завадського - вочевидь, не надто переймався справою батька... Його захопило мистецтво фотографії, де він досяг неабияких успіхів. Він був не просто фотографом, а художником, який за допомогою фотоапарату створював поетичні образи, хотів щоби його роботи були «художньою фотографією». Статки батька дозволили Олексію навіть відкрити власне ательє у Лубнах. 

У 1890-х роках він став членом російського фотографічного товариства (РФТ), що дало йому змогу виставляти свої роботи на виставках. Зокрема, у 1892 та 1896 роках Завадський отримав схвальні відгуки за свої світлини. Року 1899 на конкурсі, який організувало товариство, Завадського нагородили відзнакою за роботу «На сопілці». Після чого її зі світлинами інших фотографів представили на стенді РФТ під час Всесвітньої виставки (Exposition universelle) в Парижі 1900 року. Стенд з фотокарткою Завадського отримав срібну медаль. Цікаво, що оригінальна назва цієї роботи «Петро і Горпина».

Ще задовго до конкурсу і нагороди в Парижі Завадський співпрацював з музеєм Катерини Скаржинської — першим приватним музеєм на українських землях Лівобережжя, який діяв у 1874–1906 роках у маєтку Скаржинської на хуторі Круглик під Лубнами. І саме Скаржинській прийшла ідея випустити листівки з краєвидами України, які фотографував Олексій Завадський. Сучасною мовою це можна було б назвати музейним мерчем. 

Серія поштових карток музею Скаржинської були одними з перших в Україні. На кожній листівці було зазначено «Фотографія з натури О. Завадського». Поштові картки вийшли двома серіями. Перша складалася з дев’яти листівок: «Козачка Полтавської губернії», «Явдоха», «Наталка», «Горпина і Петро», «Купіть віники», «Повернення з сінокосу», «Обід робітників», «Весілля», «На базарі». 

Не дивно, що після першого досвіду Скаржинської тему етнографічних сюжетів підхопили інші видавці. Зокрема 1902 року московська фототипія «Шерер, Набгольц і К°» видала 50 нумерованих листівок з фотографіями Завадського. Вочевидь, успіх серії спонукав видавців повторити її у 1903–1906 роках. Не виключено, що саме Катерина Скаржинська або Завадський були замовниками цих листівок. 

На жаль, детальна біографія Завадського невідома. Про завершення його кар’єри згадує у спогадах відомий на Полтавщині хірург Сергій Тимофієв: «Мабуть, через свою непрактичність він розорився вщент, перетворившись із чудово одягненого денді на обірванця з пледом на плечах. У такому вигляді він виїхав із Лубен і служив у фотографії якогось великого міста, де й помер у злиднях».