Є ТУТ ХТОСЬ?

Інколи хочеться сховатися в нору. Дуже хочеться! Сховатися від усього світу, від самого себе. І нікого до нори не пускати… А коли хтось таки вирішить потурбувати тебе в тій твоїй норі, впевнено відповісти: «Нікого немає вдома!» Нікогісінько! Та не виходить сховатися в нору... Пам’ятаєте, Кролик, той що друг Вінні-Пуха, якось пробував провернути такий фокус з норою та «нікого нема вдома»? Завершилось все не найкращим чином, хоча могло й гірше завершитись…

До нори сховатися не вдається, а ще до твоєї голови, як до тої нори, лізе усілякий непотріб. І часто доволі комфортно там почувається. І ще спробуй той непотріб з голови викурити… 

лізуть в голову дурниці, значить там у них нора, 

і в норі тій добре спиться і живеться на ура,
і в нору дурниці тягнуть все, що їм спаде на гадку

і тому в норі немає ані ладу, ні порядку

тільки хаос первозданний, тільки темрява одвічна, 

несусвітня, єретична, нечітка й неканонічна

є тут хтось? в нору гукаю - та нора не знає хтося

то нуртує, то нуркує, то підводить сторч волосся

у людині для дурного стільки місця і простору

особливо як утома зажине людину в нору

Галина КРУК

Дурниці в глоові, а ще - таргани, а ще - метелики в животі та мурашки по шкірі... Кожен із нас відповідальний за тих, кого приручив, кого породив...

багатий внутрішній світ

мурашки по шкірі, метелики в животі, таргани в голові, 

почуваєшся господом богом, 

доки їх відчуваєш, доки вони всі живі,

дозволяєш їм користуватися тілом своїм, доки воно твоє, 

думаєш - хто буде дбати про них, 

коли настане твоє персональне «не є»,

хто приноситиме їм їжу, доливатиме їм води, 

паруватиме їх, випускатиме їх погуляти туди-сюди 

кожен із нас відповідальний за тих, 

кого приручив, кого породив

природа смерті непродумана, 

оскільки передбачає смерть усіх цих приватних потвор і див

я хотіла б, щоб хоч щось від них залишилося, 

щоб вони були, 

навіть коли їм не буде де повзати чи літати, 

коли їм доведеться відмовитися від моїх живота й голови, 

щоб навіть тоді, коли за душею не буде тіла, 

його солодких ніш і площин, 

я могла б жити в них як персональна їхня причина причин

Галина КРУК