СКРИНЯ ПЕРЕСЕЛЕНКИ

Пам’яті українців, примусово переселених у 1944–1951 роках із їхніх рідних земель – Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини...

(СКРИНЯ ПЕРЕСЕЛЕНКИ)

час зупинився вгорі, при вікні.
вхопився за тільце оси, золотаве на сонці.
за кутик сторінки з упертим, аж вигнутим «ні»
чорнилом на жовтому. 

                                  чорним по жовтому. он ці
недбало накидані промені крешуть пітьму,
і скриня у ній розкривається, начебто квітка.

химерна. потріскана. 

                                 та, що впізнала війну
за самість. за право тут бути і гріти, мов кітка,
боки у повільному світлі. 

                                      під дзвін павутин.
ховати осу в розчепірених пальчиках часу.

за недоторканість всіх скалок, всіх вутлих судин.

у себе на тілі. 

                      за право тримати гримасу
і вишкір, не усмішку. 

                                право забитись в куток
і вже не вміщати ні килим. ні лахи. ні зойки
своїх господинь… 

                            час тихо вступився на крок.
у шибу постукали дві неприрослі тут сойки.

Катерина Міхаліцина 

з книжки «Розламані люди», Видавництво Старого Лева, Львів, 2024

Для довідки:

Депортація українців із територій Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Південного Підляшшя, Любачівщини та Західної Бойківщини відбулася внаслідок укладеної між УРСР і Польським комітетом національного визволення Угоди про евакуацію українського населення з території Польщі та польських громадян із території УРСР. 

Ця угода передбачала переселення українського населення, що проживало в межах повоєнної Польщі, до України, натомість поляки поверталися у свою країну. При цьому люди залишали на покинутих місцях практично все нажите – житло, майно, землю, худобу.
Акція мала бути добровільною, проте не знайшла особливого відгуку серед українців. Лише близько 80 000 із них переїхали до УРСР за власним бажанням. Іншим – а це більш ніж 400 тисяч осіб – «допомагали» виселятися окремі підрозділи польської армії. Тож процес депортації у 1944–1951 роках мав форму військових операцій проти мирного населення, супроводжувався порушеннями прав, повною забороною переселенцям повертатися на рідні землі, вилученням майна, безальтернативним закріпленням за поселеннями на новому місці, покидати які було заборонено, обмеженням політичних, соціальних, економічних і культурних прав. Це призвело до руйнування української культурної та історичної спадщини, поставило під загрозу знищення низки етнографічних груп українського народу. Метою депортацій було практичне призупинення тисячолітнього існування найзахіднішої гілки українства.
Загалом під час проведення акції було переселено 122 454 українські родини (482 109 осіб).