ОДЯГАЙТЕ ЧОРНЕ

 ЧОРНЕ

Одягайте чорне,
Це вже не жалоба,
Це вже колір серця,
Фільтри на душі,

Одягайте чорне,
Десь таки порветься,
Нам ніхто не зробить,
Діставай ножі…

Одягайте чорне,
Вишите на грудях,
І тримайте сльози,
На самому дні,

Одягайте чорне,
Вирви на порозі,
І убиті люди,
Просто помʼянИ

Одягайте чорне,
Ми вже не пробачим,
Ми вже не відчуєм,
Нами не кричить,

Одягайте чорне,
Прощавайте, любі,
Ні, не плине кача,
Зупинилась мить.

Одягайте чорне,
Ви уже не просто,
Ви готові бити,
Аж допоки сил,

Одягайте чорне,
Відлітають діти,
У незримий простір,
Вирвавшись з могил…

Одягайте чорне,
Біль переродився,
Не чекай, не буде,
Ми тепер самі,

Одягайте чорне,
Хто тебе осУдить?
Не проси, не бійся, 
Ми уже - не ми… 

Одягайте чорне, 
Не чекай наказу,
Є для кого жити?
То давай, живи,

Одягайте чорне,
На могилах квіти,
Сльози, як прикраси,
Сохнуть на кровІ…

Одягайте чорне,
Повставайте з болю,
Забувайте власне,
Намалюй мішень,

Одягайте чорне,
Вже твоє не згасне,
Доки цього бою,
Вистачить натхнень…

Одягайте чорне,
Не чекайте дива,
Бог збирає сильних,
Ну такий вже є, 

Одягайте чорне,
Як ми? Не стабільно,
Зовнішньо красиво,
Але не жиЄм…

Одягайте чорне,
Не ховайте люті,
Ця війна остання,
Так що, без образ,

Одягайте чорне,
В будь-якому стані,
Наші мʼяти - рУти,
Зацвітуть без нас…

Одягайте чорне,
Світ боїться мертвих,
Мертві не прощають,
Жоден, сука, гріх…

Одягайте чорне,
Українська зграє,
Граємо зі смертю,
ПомстимО своїх.

Василь Зима

Борщівську вишиванку з Тернопільщини дуже легко впізнати, адже на ній переважає чорний колір. За легендою, під час татарського набігу загинули всі місцеві чоловіки, тож жінки з навклишніх сіл заприсяглися впродовж семи поколінь вишивати сорочки тільки чорними нитками. Останнє покоління народилося на початку XX століття, втім після цього колір борщівської вишиванки не втратив актуальності.

Для створення вишиванки використовували вибілене домоткане полотно, яке виготовляли з конопляних стебел. Саму сорочку густо розшивали чорними, вовняними нитками. Бували вишиванки з повністю чорних ниток, а бували й з іншими кольорами, але їх застосовували тільки для того, щоб виділити та підкреслити основний темний візерунок. Серед давніх борщівських вишиванок немає двох однакових. Незважаючи на те, що такі сорочки вишивали переважно чорними нитками, кожна вишивальниця створювала унікальний візерунок. 

Крій сорочок був оздоблений спеціальними плечовими вставками. Візерунки на рукавах створювалися триярусною системою вишивки. Верхня частина найбільш густо зашита — уставка, під нею – морщинка, тобто підуставкова смуга вишивки, і орнаментація рукавів до зап’ястя, яка в різних селах району мала конкретні назви. Борщівськими майстринями використовувалися різноманітні техніки вишивання сорочок, яких нараховується понад пят'десят: ретязь, колодки, ланцюжок, мережива і підстелений хрестик. 

Сучасні дослідники неодноразово знаходили у борщівській вишиванці ознаки трипільської культури. Такі ж малюнки, які перенесли на тканину, можна було побачити на глиняних глечиках, горщиках, посуді та інших виробах майстра. Ймовірно, саме глиняні вироби трипільського часу надихнули вишивальниць на створення орнаменту.