БІЛЬШЕ НІЖ СИМВОЛ

Ось тобі свобода — бери, неси її,

просякнуте кров’ю й потом тепле полотно.

Намотуй на шию, тримай завжди при тілі,

вдихай цей запах, щоб не забути,

що означає бути.

Юлія Мусаковська

23 серпня 1991 року група народних депутатів унесла синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради. Одним з них був В’ячеслав Чорновіл, який тоді мовив: «Мені сказали, що на вулиці є той прапор, з яким українці стояли на барикадах. Я прошу, щоб саме цей прапор був встановлений у нашому залі. І ще я пропоную, щоб до того, як ухвалимо рішення про національну символіку, про національний прапор, наш прапор був піднятий над куполом верховної Ради».

Такі фото можуть видаватися банальними - але не для того, хто це фото робить) бо він / вона фотографує лише тому, бо щоразу бачить насправді цю повторювану поліфонію кольорів, цю реальну музику світла. Не думаю, що так багато країн на планеті, які бачать свої прапори в реальності, влиті в кольори землі та неба, вплетені в пейзажі. Оскільки ми в останні роки дуже часто у дорозі, цю влиту в наш всесвіт символіку ми бачимо постійно. І постійно враження, що прапор цей малює сама природа, сама реальність нашої землі. Вкоріненість у реальність - це те, що постійно дає нам сили. 

І у прапора тут дім.

Володимир Єрмоленко

Згадка про синьо-золотий стяг уперше з'являється в історичних документах XV століття часів Галицько-Волинського князівства. Саме під такими барвами у 1410 році лицарі Руського королівства йшли у Грюнвальдську битву з Тевтонським орденом. Герб Королівства тоді виглядав так – вишитий на блакитній тканині золотий лев, який спирається на скелю.

Згодом поєднання синього та жовтого для прапорів використовували козаки, втім на їхніх стягах часто з'являлися й інші кольори. Звичні для нас барви могли замінювати червоні, білі, чорні, малинові та зелені: козаки любили зображати на прапорах зброю, щоб показати мілітаризм своєї держави. Кольори у таких випадках були менш важливими.

Повернутися до барв герба короля Данила вирішили аж під час «весни народів» – революції в Австрійській імперії. Влітку 1848 року Головна Руська Рада вивісила синьо-жовтий стяг на будівлю Львівської Ратуші. Однак на ньому вже не було золотого лева – а лише дві горизонтальні смуги.

Згодом синьо-жовті барви поширюються на Наддніпрянську Україну, а в часи Української Революції біколор стає офіційним державним символом. Проєкт прапора Української Народної Республіки Центральна Рада під головуванням Михайла Грушевського затвердила 27 січня 1918 року. У той період з ним приходили на мітинги, йшли на фронт, робили нашивки та значки для військового одягу. Такий стяг розгортали не лише в УНР, він ширився від Владивостоку до Карпат, на Далекому Сході і Кубані – всюди, де були осередки українства.

Після того, як українські землі захопили більшовики, національний символ заборонили. Однак, у 1939-му стяг ще встиг побути державним прапором Карпатської України, яка здобула незалежність лише на 7 днів.

Аж до «періоду гласності» в СРСР карали за використання українського прапора, тому він здебільшого з'являвся у підпіллі. Наприкінці 80-х років український символ почав усе частіше з'являтися на публіці, хоч за це досі можна було заробити покарання. У 90-му році під час акції «Живий ланцюг», присвяченій до Дня Соборності, влада вже не чіпала людей із синьо-жовтими символами. У 1990 році український стяг вперше з'явився на офіційній установі – його вивісили поруч із червоно-синім прапором УРСР на міській раді у Стрию Львівської області.

Вже після розпаду Радянського Союзу 4 вересня 1991-го його підняли над будівлею Верховної Ради. А в січні 1992 року парламент оголосив постанову «Про Державний прапор України» - символ затвердили офіційно.

Сьогодні Україна відзначає День Державного Прапора. Цей день нагадує нам, українцям, про важливість національної єдності та про те, що кожен є частиною великої та могутньої країни.

Наш прапор - це вже давно більше, ніж державний символ. 

Низький уклін і довічна подяка усім,завдяки кому ми живеио під цим стягом.