ЛЮДИ та СИРЕНИ

Повітряна тривога по всій країні

Так наче щоразу ведуть на розстріл

Усіх

А цілять лише в одного

Переважно в того, хто скраю

Сьогодні не ти, відбій

Вікторія Амеліна

Винахідником пристрою, який зараз міцно асоціюється з повітряними тривогами, став шотландський природознавець Джон Робінсон. В 1799 році він сконструював пристрій для вимірювання висоти звуку — до труби, якою поступало повітря до органу, він під'єднав запірний кран. У процесі професор встановив, що відкриваючи та закриваючи цей кран з різною швидкістю, можна видавати звуки різної гучності. Цей пристрій мало походив на сучасні сирени, він навіть не називався «сирена», але дав старт для майбутніх удосконалень.

В 1819 році французький винахідник Шарль Каньяр де Ла-Тур модифікував пристрій Робінсона та представив науковій спільноті «нову акустичну машину, яка буде використовуватися для вимірювання коливань звуку в повітрі». Оскільки ця машина також працювала (тобто видавала звук) під водою, то назвав він її на честь сирен — міфічних напівжінок-напівптахів з давньогрецьких легенд, які зачаровували моряків своїм співом та заманювали на скелі. Нова машина була більш практичною, і що важливіше, набагато голоснішою і саме від неї ведуть свій родовід сучасні сирени. Хоча спочатку і вона використовувалася у якості музичного інструменту.

В наступні десятиліття машина Каньяра багато разів удосконалювалася і врешті її підлаштували для практичних завдань. Спочатку їх встановлювали на маяки, а потім — на пожежні дільниці та машини. Так сирена з музичного інструмента перетворилася на засіб інформування про небезпеку.

17 грудня 1903 році брати Райт здійснили перший в історії політ на літаку — за 59 секунд він здолав 262 метри. А в 1908 році Гербер Веллс видав фантастичний роман «Війна у повітрі», на сторінках якого величезні армади аеропланів, дирижаблів та різних дивакуватих літальних апаратів знищували цілі міста. І вже за три роки ці передбачення почали потроху справджуватися. 1 листопада 1911 року італійський пілот Джуліо Гаввоті зі свого аероплана жбурнув кілька ручних гранат на позиції турків у лівійській пустелі. Невідомо чи вдалося йому когось уразити, але ця атака увійшла в історію як перше бомбардування з повітря. В 1914 році спалахнула Перша світова і війна у повітрі стала реальністю, хоча, на щастя, у набагато менших масштабах ніж у Веллса. Особливо активність на цій ниві проявляли німці, які, повторюючи сюжет фантастичного роману, зробили ставку на бойові дирижаблі. Наприкінці Першої світової на заміну дирижаблям прийшли перші спеціалізовані літаки-бомбардувальники, а далі з кожним роком бойова авіація вдосконалювалася та ставала усе більш смертоносною.

Необхідність наявності ефективної системи повітряної тривоги стала усім очевидною. Наприклад, в Англії у більшості міст встановили потужні сирени в 1938-1939 роках. Вперше вони зазвучали 3 вересня 1939 року, за лічені хвилини після виступу по радіо прем'єра Невілла Чемберлена, який повідомив про оголошення війни нацистській Німеччині. Щоправда, тоді тривога виявилася хибною — її увімкнули через літак союзників, який сплутали з німецьким. Однак згодом звуки сирен залунали у повну силу по усьому світу та стали тривожним «саундтреком» світової війни на цілих шість років. 

Ночі такі, що чорти із них чавлять вино
Сирена співає п'яному саксофоністу
І вічність, наче велике веретено
Проколює фіолетову шкірку міста

У пазухах б'ються об ребра серця
І душі гойдаються, мов у колодязі відра
Останній тролейбус іде до Сирця
Крізь вікна вовки виють на вітер

Тонка і в'юнка у сирени рука
Бери цю зелену долоню й не бійся
Під повнею повниться сріблом ріка
І ниткою в'ється під лебедину пісню

І вічність спиняється - от і все
Сирена співає - і починає плакать
Саксофоніста звуть Одісей
...останній тролейбус іде до Ітаки

Марина Пономаренко