Будинок, який збудував Владислав

Навесні 1901 року за столиком одного з київських ресторанів зустрілися троє знаменитих архітекторів – Владислав Горо­децький, Олександр Кобелєв і Володимир Леонтович. Городецький поді­лився новиною, мовляв, нещодавно придбав ділянку землі на крутому схилі по вулиці Банковій. “Навіщо? – здивувався Кобелєв. – Адже там і бу­дувати неможливо”. “Як це неможливо?” – спалахнув Городецький і роз­повів про свій задум спорудити на ділянці великий житловий будинок... Олександр Кобелєв сказав, що він просто божевільний. Городецький і Кобелєв побилися об заклад. Свідком взяли Леонтовича. Рівно за два роки у визначені умовами парі день і го­дину Городецький показував украй здивованим колегам свій шедевр, зго­дом названий “Будинком із химерами”...

Будинок з химерами не повинен був бути будинком з химерами. У першому проєкті взагалі немає тварин на будинку. Просто закінчилися гроші та потрібно було отримати другу хвилю інвестицій і вони з другом Еліо Саля придумали ось такий хід — обрамити будинок скульптурами... Слони, олені (чи то антилопи, чи і те, і те), зміюка (питон), крокодил, носороги, велетенські вусаті коропи, із баришнями на спинах і без них, дуже багато жаб. Все – тварини, а химер нуль, звичайно, якщо не вважати химерою якогось безногого варана схожого на китайського дракона, прибитого беркутом прямо на ганку. Є ще пантера, що кидається на такого ж орла, який тягне дракона. Але то теж не химери, бо химера – це персонаж давньогрецької міфології – монстр із головою і шиєю лева, тулубом кози й змією замість хвоста. Такої на творінні Городецького та Саля немає. Ще химерою називають нездійсненну мрію. Звичайно, такий будиночок для переважної більшості із нас – нездійсненна мрія, але назва звучить як Будинок з химерами, а не Будинок-химера… Мабуть ті фігури Саля тоді ніхто розгледіти не міг, от і назвали химерами. Хоча скульптурних чуд на фасадах часто називають химерами - химерні ж бо...

Три поверхи з одного боку, шість поверхів з іншого. В будинку з химерами був корівник, щоб вранці пити свіже молоко. Льох. Пральня. Льодовик. Ліфт. Креслярська майстерня Городецького. Одну з семи квартир будинку (площею 380 кв.м) займав сам домовласник-архітектор. Квартири були розкішними, декоративне оформлення інтер’єрів не поступалося фасадам будинку, тому й плата за них знімалася дуже висока – 3500 рублів на рік.

Вигідні замовлення, авторитет і шляхетне походження, прибутки від акцій і чималий посаг дружини дозволяли почуватися комфортно, але потяг до незвіданих країв перемагав тверезий розрахунок... Кажуть, що Владислав Городецький легко розлучався з грошима. Чи не найбільшою його пристрастю було мисливство:  полював у Туркестанському краї, на Кавказі і Поліссі, іздив землями Ленкорані, Закаспійського краю, Афганістану, Алтаю, Семиріччя і Західного Сибіру. А зимою 1911-1912 року, за 10 років після зведення будинку-«мрії про сафарі», Владислав Городецький втілив мрію у життя... Свої пригоди  описав у книзі «У джунглях Африки», власноруч проілюструвавши розкішне видання. Та щоб здійснити дороговартісну подорож, необхідно було закласти знаменитий будинок. Повернувшись до Києва, архітектор не зміг віддати кредит, тому змушений був продати дім - в 1913 році будинок перейшов у власність Товариства бурякоцукрового рафінадного заводу “Благодатинське”. Пізніше його викупив місцевий купець, а більшовицька влада взагалі націоналізувала. В радянський період чого тільки не було в будинку Городецького: і штаб військово-трудової дружини, і житло, і ветеринарне управління, і поліклініка. У 30-ті роки більшість киян вважала будинок колишнім житлом відставного адмірала, а в 90-ті тут був музей «Шедеври мистецтва України».

У 1998 році будинок перебував в аварійному стані. Він практично розколовся посередині. Щілина в деяких місцях сягала 40 см. Все відбулося, через неоднорідність фундаменту, адже під половиною будинку були палі, а половина лежала на звичайному стрічковому фундаменті. Виявляється, і великі будівничі роблять неабиякі промашки.

Реставрація будинку тривала до 2004 року. Ну а потім тут розмістили Малу резиденцію Президента України - там розташовується Головний департамент Державного Протоколу та Церемоніалу Адміністрації Президента України.

Більше ніж сто років тому Будинок з химерами виконав свою місію -  мрія про сафарі втілилася в життя...

Очима дивимося звиклими

На цей будинок-дивогляд,

Де поруч з пазурями й іклами

Рухливих птиць недвижний ряд,

Де павіани між газелями,

Між ібісів — гіпопотам,

про обвітрені пустелі ми,

Про джунглі згадуємо там.

За стиль ні трошечки не дбаючи,

В спортсменськім запалі своїм,

Стрілець левів, убивця заячий,

Пан Городецький ставив дім.

Максим Рильський