116 РЕЦЕПТІВ СОЛОМІЇ КРУШЕЛЬНИЦЬКОЇ

Легендарна Крушельницька, як звичайна собі жінка, не гордувала домашнім господарством і щоденною роботою, а ще - захоплювалася кулінарією. Так повелося з дитинства, адже від малечку Соломія була у родині на особливому рахунку. Її мати, Теодора Григорівна, з дому Савчинська, була людиною дуже працьовитою й чудовою господинею, вела курси городництва, гігієни й доброго харчування. Вона залучала й своїх дітей до домашнього господарства. Соломія мала свою ділянку – годувати дрібну птицю й голубів. Але вся домашня робота відпадала, якщо їй потрібно було музикувати. Тоді мистецтво виходило на перший план. Свої мистецькі пріоритети Соломія Крушельницька не зраджувала ніколи.

У фондовій збірці Музично-меморіального музею Соломії Крушельницької у Львові  зберігається особистий архів співачки, який нараховує понад 5 тисяч предметів. Серед зібраних тут пам’яток є оригінальні фотографії Крушельницької у різних оперних ролях, українська й зарубіжна музична критика, епістолярна спадщина, афіші й програми різних концертів та музичних імпрез, унікальні нотні видання, архівні платівки... Усі ці матеріали є основним джерелом у дослідженні «професійного образу» артистки. Поряд з ними: мемуари родичів та близьких приятелів, приватна кореспонденція й особисті речі, світлини різних років, які представляють Крушельницьку у контексті повсякденного буття. Ці матеріали допомагають нам відчитати інші сюжети у її житті й зосередити свою увагу на Крушельницькій – приватній особі. До пам‘яток цього «неформального» плану, можна віднести щоденник із кулінарними рецептами, які записувала сама оперна діва. 

Сьогодні, на жаль, не відомо, коли і за яких обставин співачка розпочала цей записник. Графологічна експертиза вказує на те, що перші записи вона могла розпочати після 1900 року. Тут улюблені страви: поруч з галицькою кухнею  записи кулінарних рецептів італійського регіону, що й не дивно. Усі страви не є високою кухнею у сучасному розумінні цього слова, а належать до зразків міської гастрономії. Усі переписи подаються коротко, без поглибленого покрокового опису. Характер деяких рецептів вказує на те, що робився цей запис по пам’яті. Загалом у записнику є 116 рецептів, деякі з них важко відчитати. Переважна більшість переписів - це солодка випічка: зразки різноманітних тортів, рецепти на приготування різного роду нугату, сливогово, дактилевого, помаранчевого, овочевого, переписи на бабки, або паски. Настанови по виготовленню струдлів, пляцків, медівників, пончиків, ватрушок, булок, бішкоптів, цвібака, птись, сухариків, сирників, макароніків, тістечок, бізе. Переписи різного роду кремів і мас до тортів чи пляцків. Бачимо тут і солоні страви: капустянички, фасолю шпарагову, бурячки, декілька видів муштард, клюски, налисники і яринові будені. Цікаво, що, наприклад, переписи м’ясних страв зовсім відсутні, хоча співачка ніколи не була вегетаріанкою... 

Все її життя до 1939 року фактично складалося з безконечних переїздів, зміни контрактів, підкорення чужинських сцен і країн. Тривале перебування у різних країнах світу на європейському й американському континентах, відбилося на способі життя самої Соломії, зокрема, і на її кулінарних уподобаннях. Екзотичні смаки завжди були присутні у її мистецьких турне. Напружений графік виступів був надзвичайно виснажливим, тому Соломія Крушельницька завжди старалася зберегти максимум сили й енергії для сцени. Вона дуже тверезо й розсудливо підходити до свого щоденного харчування, яке включало корисні і поживні страви.

Починаючи з 1910 року життя співачки докорінно змінилося. Соломія Крушельницька виходить заміж за італійського адвоката Чезаре Річчоні. Відтоді другою батьківщиною для Соломії Крушельницької стала Італія. Вона досконало вивчила мову, історію й мистецтво цієї країни. Її приваблювала також і середземноморська кухня. Подружжя оселилося у невеликому курортному містечку Віареджо. 

Завдяки Соломії це місто стало близьке й для її рідних. Про побут співачки в Італії згадують три особи з її родини – Одарка Бандрівська, Соломія Скорик та Ярослава Музика. Їхні спогади додають нові цікаві деталі до наших кулінарних історій. Так,  Одарка Бандрівська пише: «В житті щоденному Соломія була щира, привітлива і учинна.  Кожного ранку перед їдою тітка ходила вздовж морського побережжя…Снідання складалося з білої кави, білого пшеничного хліба з маслом або медом…Точно о годині 1-ій сходилися всі на обід, подібний до нашого обіду, тільки замість зупи на перше було різотто або макарони, або кукурудзяна каша, на друге м’ясо або риба, багато ярини, обов’язково салата з оливою і часником, на третє солодка потрава і обов’язково щось з фруктів. До обіду подавали воду і червоне кисле вино свого виробу. Вечеряють італійці звичайно о годині 6-ій (18-ій). вечеряли ми в городчику (садку) під голим небом. На вечерю подавали зупу, щось з м’яса або морської риби, щось з фруктів і кусочки плавленого сира. Всі страви їдять з білим пшеничним хлібом. Любила порядок у хаті і в городі, була де в чому навіть педанткою, особливо в куховарстві.»

За кілька років щоденний графік Соломії Крушельницької. Про це згадує її племінниця Соломія Скорик: «У тітки точний розпорядок дня. Ранком ходжу з тіткою на прохід, після проходу дуже скромне снідання – чай зі сухариками. Тітка хоче схуднути, а бодай не прибути на вазі, хоч по моєму вона в сам раз на її ріст… Коло полудня обід. Коло 6-ої години вечеря. На вечерю також кілька потрав, вино. Варить кухарка Емма. Вона все вечером приходить до тітки порадитися, що варити на другий день. Часом тітка іде сама до кухні і приготовляє якусь потраву.»  Ярослава Музика, яка гостювала у своєї тітки у 1935 році згадує, що співачка не раз сама готувала сніданок і варила чудовий росіл з ярини. У її спогадах присутній «запах цитрини і рож», що завжди переплітався із мелодією чудових пісень, які співала Соломія Крушельницька...

Останні кулінарні історії Соломії Крушельницької пов’язані зі Львовом. Після війні співачка викладала у львівській консерваторії. Зі своїми студентами займалася у себе вдома. У складний повоєнний час матеріальна скрута не оминула й господи Соломії Крушельницької. Незважаючи на це була гостинною і привітною, завжди частувала своїх учнів чаєм і солодощами. Її студентка Божена Антоневич–Скрипничук згадує так: «Поборовши несміливість я ввійшла в кабінет… Переді мною стояла усміхнена, лагідна немолода жінка з добрими очима. Передусім вона почастувала мене шоколадною цукеркою, кажучи при цьому, що солодощі необхідно їсти щоденно, бо вони дуже добре впливають на настрій людини і на її пам’ять. Згодом кожен мій прихід на урок був відзначений солодким, яке зберігалося в одній з шухляд письмового столу. Ніколи не забуду присмаку сухариків. Обточуваних у жовтки і підсмажених на сковорідці, до яких вона додавала власноручно зварені вишні. Соломія Амвросівна також рекомендувала частіше їсти терту цибулю, перемішану з бджолиним медом, бо вважала, що така суміш добре впливає на звучання голосу».

Чи можемо говорити про наукову вартість цього кулінарного щоденника? Очевидно, що так. Це документ соціальної й сімейної історії, який має також і гастрономічне значення, тож відносимо його до унікального жанру кулінарної літератури. Його особлива неповторність виявляється також і у мові,  сповненій своєрідним шармом... Що ж: виглядає так, що кулінарія для Соломії Крушельницької також була мистецтвом – мистецтвом приготування здорової, смачної і поживної страви...