ДРОГОБИЦЬКІ АДРЕСИ БРУНО ШУЛЬЦА

У саду квітнуть кущі білих диких троянд. Поряд – подовгасті помаранчеві лілії. Із ринв стікає дощова вода. Літній ранок на вулиці Юрія Дрогобича тихий, спокійний. Невеликий будинок жовтуватого кольору з мереживним парканом потопає у свіжості перших променів ранкового сонця...

Творчість Бруно Шульца прийнято розглядати в контексті міста та місця, де він жив. Дія його найвідоміших творів – “Цинамонові крамниці” та “Санаторій під клепсидрою” – відбувається саме у Дрогобичі. Авторова уява малювала в місті власну мозаїчну мапу, свою реальність. Його казкові, уявні та реальні рефлексії оселилися у міських закапелках та просторах – автор зшивавав їх багатоманітними частинами.

В цьому місті він народився та провів майже все своє життя, ставши його уважним наглядачем і неперевершеним «літописцем». Де б він не був – чи то в Парижі, Варшаві чи Львові, завжди поспішав до свого, Богом забутого галицького містечка з крутими вуличками, обшарпаними кам’яницями, де час ішов сонно й розмірено – саме тут черпав Шульц своє натхнення, перетворюючи тісний та брудний міжвоєнний Дрогобич у фантастичне місто, де крамнички пахли спеціями, а жінки були несамовито вродливі та недоступні… 

Дитинство Бруно Шульца минуло у сьогодні вже неіснуючій кам’яниці на площі Ринок у Дрогобичі. Там була розташована домівка його сім’ї та крамниця батька – Якуба Шульца. Бруно прожив у цьому будинку перші двадцять років. А згодом кам’яницю знищили. І молодий письменник оселився у своєї сестри, у домі на вулиці Флоріанській, 10. Там прожив понад тридцять років та створив майже всі відомі твори – текстові та графічні.

Дослідники творчості та місцеві історики сперечаються, який будинок можна вважати Шульцевим. Той, де письменник народився, чи будинок його сестри, де він довго жив. Втім поціновувачі Бруно Шульца самі знають стежку до домівки письменника...

Нині вулиця має іншу назву, а будинок – інший номер: Юрія Дрогобича, 12. Дім Шульцової сестри є приватною власністю. Про його стосунок до автора нагадує невелика меморіальна таблиця з чорного мармуру з написом: "В цьому будинку в 1910–1941 рр. жив і творив видатний єврейський художник і письменник, майстер польського слова Бруно Шульц (1892–1942)".

Крізь замурзану шибу підвальних вікон визирає усякий мотлох. Хочеться зайти всередину й роздивитися, що приховують ті старі закапелки.

У певному сенсі, "дім" Шульца – місце, позначене його постійною присутністю. Раніше до будинку дуже часто навідувались незаплановані групи туристів – поціновувачі Бруно Шульца з Польщі, Ізраїлю, Німеччини, Сполучених Штатів Америки, інших країн. Іноді приходили на цілий день, годинами розглядали двір, стукали у двері, розпитували. 

Колишня гімназія Владислава Яґайла - ще одне важливе місце в біографії Бруно Шульца. Там Шульц навчався, згодом працював учителем. У вчительському кабінеті діє Музей-кімната митця... 

Останнім прихистком для Бруно Шульца та його родини 1942-го року став одноповерховий барак на колишній вулиці Столярській, 18, де містилося гетто... Дорогою до будиночку, де його сім’я тулилася в одній кімнатці, Бруно потрапив під “дику акцію” місцевої айнзацкоманди: просто на вулиці Міцвекича гестапівці хапали і розстрілювали юдеїв. То була помста за пораненого німецького солдата - його днями скалічив місцевий рецептар. Не зупинившись на оклик офіцера, на розі вулиць Міцкевича і Чацького, Бруно Шульцу, котрий прямував за буханцем хліба, двічі в голову поцілив шарфюрер СС.

Під страхом смерті рано вранці наступного дня, у п’ятницю приятель маляра, дрогобицький правник Ізидор Фрідман приїхав возом, забрав із кишені мерця документи та поховав загиблого на старому єврейському цвинтарі - як заповідав Бруно, біля матері. Тривалий час місце поховання митця залишилося невідомим, а потім дивом вцілілий після війни цвинтар комсомольці повністю облагородили з лиця землі. 

Мертвість - це тільки омана, за якою ховаються невідомі форми життя.

“Республікою мрій”, “особливою провінцією”, “містом цинамонових крамниць” називав Дрогобич польський письменник єврейського походження Бруно Шульц.