КОЛИСКОВА

СПИ, МОЯ ЛАСТІВКО...

Слова: Мар‘яна Савка 

Музика: Оксана Стечишин 

Присвячується всім дітям України, які стали дітьми війни. А також — кожному із ангеликів, які вже потрапили на небо...

 

Мар‘яна Савка: Оксана Стечишин (яку я вже знаю віртуальною, але ще не знаю наживо) поклала мій вірш на музику і вийшла дуже пронизлива колискова з відеорядом, який рве душу, з цієї війни...

Спи, моя ластівко, зіронько, спи,

Сни собі сни, не важкі, не пророчі.

Хай тобі сняться весняні степи

Тихої-тихої-тихої ночі.

Хай тобі сняться квітучі міста, 

Київ каштановий, Харків бузковий, 

І Маріуполя сакура та

Місто Херсон у тюльпанах казкових.

Спи, моя ластівко, скоро весна,

Майже весна. І вона неминуча. 

Хай тобі сниться рипуча сосна

З міста пахучо-соснового Буча.

Спи, моя ластівко, все ще війна,

Що вибухає не цвітом, а тліном.

Тут у підвалі немає вікна.

Але ж весна неминуча, дитино.

Все ще колись проросте-розцвіте.

Просто до неї нам треба дожити.

Спи, моє серденько, спи, золоте,

Хай тобі сняться дерева і квіти.

Оксана Стечишин: Відколи почалась війна, я нічого не могла. Фортепіано і музика відлетіли не те щоб на другий план, а в найглибшу прірву моєї душі. А тут… 

Слова  Мар‘яни Савки розчулили мене. І в голові одразу зазвучала музика. Вперше за 27 діб. Повертаюсь на свій культурний фронт. 
Ми є свідками жахливої трагедії, повної болю і несправедливості. 
Відтепер кожен хлопчик і дівчинка - діти війни. Я присвячую колискову «Спи, моя ластівко» кожному кожному із 117 ангеликів, які моляться за нас і Україну. Але вже з небес... 
Ми не забудемо і не пробачимо. 

P.S. Не судіть суворо, я не вокалістка. Співаю так, як відчуваю.