КАЛИТА, АНДРІЙ, ПАН КОЦЮБИНСЬКИЙ ТА ПАННА КОЧЕРЖИНСЬКА...


День Святого Андрія Первозваного в українській традиції відомий як Андріївські вечорниці або ж просто Калита, так само зветься й обрядовий хліб, який випікається цього дня.
Калита (калата чи маламай), що своїм корінням сягає язичництва, випікалася перед святом зимового сонцестояння, саме тому має сонцеподібну форму. Ймовірно, що ще до приходу християнства на наші землі, вона мала зв’язок з давніми дівочо-парубочими гуляннями на честь народження світила.
Все робилося в складку: дівчата приносили борошно, цукор, мед, мак та родзинки. Іноді місили тісто на відварі любистку – щоб хлопці любили. Гуртом замішували – з добрими думками, з піснями, з приказками на долю хлопцям і собі. Пекли калиту… Згодом приходили й хлопці, що приносили якогось домашнього винця, квасу чи медовухи. 
Як тільки до хати приходили дружня парубоча ватага, влаштовували різні забави: ігри, танці. Обов’язково були дуже кмітливі і балакучі хлопці, що розказували наввипередки усілякі небилиці.
Кульмінацією цього вечора ставала гра в «Калиту», в якій  по черзі брали участь всі присутні на вечорницях хлопці, а інколи й дівчата. Такий собі «тімбілдинг» XIX сторіччя.
Забава полягала в тому, що круглий калач прив’язували за стрічку до сволока, або ж до довгої палиці, яку тримав пан Калитинський, що ще й сторожив калиту. Він міг тримати в іншій руці й квача, обмащеного в сажі, якою намагався вимазати кожного, хто пробував підступитись до калити. Іноді Калитинському в цьому допомагав Писар.
Хлопці та дівчата, що підходили до калити, мали підстрибнути і вкусити її. Але щоб їм це дозволили зробити, треба було відгадати загадку, розказати скоромовку, або станцювати «зайчика». При спробі вкусити калиту важливо було не засміятися, хоча  всі навколо тільки й смішили. Засміявся –  «попишуть квашею по губах», обмалюють сажею.
Той, хто таки вкусив калиту, сідлав коцюбу і ставав паном Коцюбинським, або кочергу, і тоді ставав паном Кочержинським (чи панною) та скакав до Калитинського. Між ними відбувався жартівливий діалог. До речі, хто калиту вкусить, той неодмінно протягом року одружиться.
Кожна «Калита» зазвичай закінчувалась дівочими ворожіннями, – і на обручці, і на черевиках, і на пиріжках, і на дровах, і просто виходили веселим гуртом на вулицю та кожна питала ім’я першого чоловіка, якого зустріне…
 

Для українців саме Андрій Первозванний є найближчим із апостолів. За біблійними переказами, проповідуючи християнство у Скіфії, він дійшов аж до Києва – зійшов на дніпрові кручі і благословив ці землі… Тож цього дня українські віряни у церквах просять опіки у цього апостола
.


Коментарі