ПРАВЕДНИК БАБИНОГО ЯРУ

Усе в Бабиному Яру здається не тим, чим є насправді. Навіть сам Яр. Символ трагедії, синонім Голокосту в Україні, на перший погляд - просто парк.

Точної кількості вбитих не знає ніхто. Але є цифра: 33 771 єврей, страчений лише за два дні, 29-30 вересня 1941 року. Розповіді про масові вбивства передавалися в київських родинах з вуст в уста…

Окремою сторінкою в історії Бабиного Яру є порятунок приречених євреїв. Національний інститут пам’яті Катастрофи і Героїзму «Яд Вашем» у 1963 році затвердив критерії для отримання почесного звання «Праведник народів світу». У квітні 1989-го було встановлене почесне звання «Праведник Бабиного Яру». Першим його посмертно отримав православний священик Олексій Глаголєв та члени його родини. 

Він народився в Києві у родині православного священника, богослова, професора Київської духовної академії Олександра Глаголєва та Зінаїди Петрівни Слєсаревської, доньки завідувача бібліотеки Київської духовної академії... Дитинство Олексія минуло на стародавньому Подолі. Він отримав духовну й світську освіту: закінчив Київську духовну академію і фізико-математичний факультет інституту народної освіти… Після гонінь на батька (отець Олександр вперше був арештований у 1930 та помер під час катувань у Лук’янівській в’язниці в 1937), в дусі тих часів Олексій Глаголєв з родиною був виселений зі священицького будинку, і молодій сім’ї з малолітніми дітьми довелося тулитися в сирому підвалі.

Він прийняв сан у 1941 році за часів нацистської окупації, коли німці, намагаючись здобути підтримку Церкви, дозволили відкрити храми, а самі готували масове знищення людей.  Олексій Глаголєв був висвячений на ієрея в Кам’янці-Подільському й почав службу у Покровській церкві на рідному київському Подолі.

Коли по всьому Києву з’явилися накази, що всі євреї міста та його околиць повинні з’явитися у понеділок, 29 вересня, на розі Мельникової і Дегтярівської вулиць, сім’я Глаголєвих зрозуміла, що буде далі. Вони вирішили рятувати людей. У час гріхопадіння християнської цивілізації Глаголєви (отець Олексій, матінка Тетяна і навіть діти Магдалина й Микола) рятували євреїв, на яких чатувала найбільша небезпека бути страченими у Бабиному Яру. Вони переховували переслідуваних у дзвіниці, у підвалі церкви; отець Олексій видавав їм свідоцтва про хрещення на старих бланках, що залишилися від протоієрея Олександра Глаголєва, та посвідчення дяків, паламарів, півчих, свідоцтва… Тетяна Глаголєва навіть наважилася віддати свій паспорт і метрику про хрещення одній із переслідуваних жінок.

«Було чимало осіб, які шукали у мене захисту як у священика, - писав отець Олексій Глаголєв. - Я, так чи інакше, намагався їх врятувати. Ось чому в нашому маленькому і бідному храмі була така сила-силенна півчих, псаломщиків, сторожів, прибиральниць, просфорниць і двірників, що їх вистачило б на п’ять кафедральних соборів. На щастя, німці мало розбиралися в цьому, а то мені було б непереливки, та й моєму «штату», адже довідки про те, що дані особи перебувають на службі, звільняли їх від різних примусових робіт».

За переховування євреїв родині загрожував розстріл, та вони продовжували рятувати людей.

У 1943 отець Олексій Глаголєв служив в лікарняній церкві Преподобного Агапіта Цілителя в Покровському монастирі. Залишався на Подолі (разом з людьми, яких переховував), незважаючи на вимогу німецької влади  покинути цю частину Києва. Восени 1943 був затриманий нацистами, двічі побитий і разом з сином відправлений в Німеччину, та зумів втекти... 

Після війни отець Олексій продовжував служити в Покровській церкві аж до її закриття під час чергової антирелігійної кампанії у 1960 році. Далі служив у Хрестовоздвиженській церкві і у Флорівському монастирі. Протягом останніх п'яти років свого життя був другим священиком у церкві Покрови Божої Матері на Солом’янці. Помер отець Олексій 23 січня 1972 року. Похований на Байковому кладовищі в Києві.

Пережити окупацію вдалося лише одному відсотку єврейського населення. Але в Бабиному Яру та в інших подібних місцях вбивали не тільки євреїв, та  тільки їх і ромів вбивали за одну лише національну приналежність, за кров, яка текла в їх жилах. І тому так важлива була для них рука допомоги…

Наразі 662 особи удостоєні звання «Праведник Бабиного Яру». Як правило, це цивільні беззбройні жителі окупованих територій: люди похилого віку, діти, жінки. Часто євреїв переховували великі сім’ї. Серед тих, хто отримав звання «Праведник Бабиного Яру», люди різних національностей: українці, росіяни, поляки, білоруси, татари, вірмени, греки й німці. 

Важливо, щоби людська трагедія не перетворилася на офіціоз... 

Пам'ятаймо...