МІСТО ЛЕВА СТАНІСЛАВА ЛЕМА

 

Без машини часу дуже складно уявити, як виглядав світ 100 чи навіть 50 років тому. Змінюється майже все – люди, будинки, міста. Постійним залишається лише те, що зберегла наша пам’ять, і те, що закарбувалося в серці… 

Всесвітньо відомий польський письменник-фантаст Станіслав Лем (1921-2006) напише свій «Високий Замок» через 20 років після того,  як з приходом радянських військ у 1945 році родина Лемів покинула Львів… Він більше ніколи не повернеться до Львова. Він відмовлявся від всіх запрошень і говорив, що того Львова, в якому він жив, уже нема. Або – що вернутися до цього міста – все одно, що вернутися до колишньої коханої, яка має вже нового чоловіка і дітей від нього.

«Високий Замок» – значно більше, ніж звичайна книга дитячих спогадів. Після її прочитання виникає логічне запитання: а чи все, що ми пам’ятаємо, було насправді? І приходить усвідомлення мінливості та постійності речей довкола. На межі есеїстики та мемуаристики Лему вдається створити неймовірно цікаву історію про Львів 20-30-их років ХХ століття. Він заново відтворює і в пам’яті, і на папері дивовижне місто. Це був «фантастичний» Львів, «фантастичності» якому додає талант Станіслава Лема... 
Читач «Високого Замку» не раз буде щиро сміятися з веселих історій. Так само не раз на душі ставатиме сумно, коли автор з ностальгічною ноткою згадуватиме час, який вже не повернути. 
В пам’яті Лема залишалися безліч деталей з його дитинства. Він пам’ятає і ціну на улюблену халву, і як об’їдався морозивом, і наскільки нудно було ходити на німе кіно, і як виглядав підручник з анатомії в кабінеті батька-лікаря. Письменник до деталей відтворив, точніше оживив, ті найдрібніші подробиці, які його оточували. Хоча за висловом самого Лема, справжній автор має обмеження. Для Лема це були вулиці міста, рідний будинок, дорога до гімназії, життя гімназиста. З цих деталей складалися дитячі роки письменника. Однак, це були обмеження, які не сковують авторського пориву, в цих обмеженнях Лем знаходить творчу свободу.
Читач має змогу відвідати з автором тогочасні львівські локації. Наприклад, дізнатися, які були розваги у Стрийському парку, прогулятися зі Станіславом Лемом від його помешкання до гімназії, і це буде захоплююча екскурсія вулицями Львова. 
В книжці багато розповідей про те, що робив автор у вільний час, які розваги він знаходив на нудних уроках, які репетитори з ним займалися. З особливим теплом Лем згадує гімназійні роки. Більше того, саму гімназію в книжці він возносить до Абсолюту. Це окремий світ зі своїми неписаними правилами, традиціями та дивацтвами. Чого лише був вартий учитель математики Михайло Зарицький, який за хорошу відповідь міг відпустити учня погуляти Львовом, а в моменти особливо хорошого настрою міг нагородити гімназиста папіросою. Навіть Станіслав Лем, який був далеко не найздібнішим математиком, одного разу удостоївся такої нагороди...

Найбільшим хобі юного Лема були винаходи, при чому майбутній письменник-фантаст робив найчудернацькіші проекти, серед яких пристрій для розтинання зернят вареної кукурудзи, велосипед без педалей, електромагнітна гармата. Й це лише маленький список того, до чого додумався хлопчик з безмежною фантазією. Тому не дивно, що місцем паломництва юного Лема-винахідника стала маленька крамничка з науковими посібниками в пасажі Гавсмана.

Оповідь у «Високому Замку» обривається в той момент, коли Лемові виповнюється 18 років. Це логічно — книга про дитячі та юнацькі переживання. Однак є ще один нюанс. За 11 днів до того, як Станіслав стає повнолітнім, розпочинається Друга світова війна... 
Мовчазним символом війни, яка може повернутися в будь-який момент, буде слід від кулі в рідному будинку Станіслава Лема. Це слід залишився там ще з Першої Світової війни і його ніхто не прибирав весь міжвоєнний період. Допитливий Лем безрезультатно намагатиметься вирахувати траєкторію кулі, яка потрапила в його будинок, і яка увесь час нагадувала про війну...

Цікаво, що у 50-х роках Станіслав Лем написав цілу трилогію «Невтрачений час», що присвячена Львову. У цю трилогію входить роман «Шпиталь перетворення», який був доволі знаменитим і тривалий час асоціювався з Лемом, за цим романом знято культовий у Польщі фільм. Два інші романи досить реалістично розповідають про Львів, про життя в гетто, містять багато комічних сюжетів і завершуються дуже патетичною історією геніального хлопця-математика, члена комуністичного підпілля, який бореться проти нацистських окупантів. Тексти були опубліковані в 50-х, навіть були перекладені й видані німецькою.

Пізніше, в 60-х, Лем заборонив видавати ці твори, вважаючи їх зразком соцреалізму, стверджував, що його змусили до цього, а він – молодий письменник-початківець – був надто м’яким, щоб відмовити. Згодом він зняв заборону, однак тільки з першого роману. В львівських бібліотеках ще можна знайти старі видання цієї трилогії польською, але нових перекладів немає, бо навіть по смерті Лема його родина й секретар продовжують виконувати його волю.

P.S. В серці кожного з нас назавжди залишаться дитячі роки. Цей слід буде подібним до сліду кулі на шибі, він постійно нагадуватиме про себе то давно забутими образами, то добре засвоєними звичками, й кожен намарно намагатиметься вирахувати його траєкторію. Однак місце, в яке влучила куля, залишиться таємницею…