СВІТЛО АБО ТЕМРЯВА

З любові може постати світло або темрява... 
Марія Склодовська-Кюрі – науковиця, двічі лауреатка Нобелівської премії (з фізики та хімії), П’єр Кюрі – французький фізик, лауреат Нобелівської премії з фізики, Поль Ланжеван – ще один відомий французький фізик... 
Свого часу Марі одразу вихопила його із калейдоскопу нових паризьких знайомих. Відчувалася в усьому цьому якась хімія. Після випадкового знайомства вони часто зустрічалися на засіданнях Фізичного товариства та на конференціях. У цієї пари ніякого цукерково-букетного періоду не було. Їх об'єднувала, хіба що... фізика. Однак, незабаром дружбу колег збурили глибокі почуття. На думку спільних знайомих, мсьє Кюрі та пані Склодовська склали на диво гармонійний мар’яж.
Шлюб уклали 26 липня 1894 року у мерії Со, наступного дня після того, як П'єр Кюрі… захистив докторську дисертацію. Такою була вимога нареченої.
Наречена, тендітна білявка із сірими очима не сяяла у розкішній білій сукні, а на церемонію з'явилась у практичному костюмі з темно-синьої вовни, під якими була вдягнена блуза у блакитну смужку. Наречений високого зросту з каштановим волоссям і великими світлими очима, типовий мрійник, здавався зануреним у власні думки. Годі дивуватися, що він і зовсім прибув до мерії в заношеному костюмі – іншого просто не мав.
Єдиним багатством нової сім’ї стала пара велосипедів, придбаних напередодні весілля. Це було так доречно, так сучасно, так символічно. А головне, у них з’явилася можливість, розписавшись, негайно вирушити у весільну подорож... селищами Іль-де-Франс.
За одинадцять років спільного життя вони майже не розлучалися. Їхнє сімейне життя здавалося щасливим і радісним. Разом подружжя працювало, а наукові відкриття не завадили їм народити двох чудових доньок.
Й у момент усе обірвалося. Трагедія трапилася 19 квітня 1906 року. Як і тисячі днів доти, уранці професор фізики Сорбонни П'єр Кюрі навіть не зважив на дощовий день, а без парасольки залишив їхній будинок. Прокручуючи найближчі плани, він вирушив на службу. До Марі чоловік більше не повернувся: перетинаючи забиту транспортом рю Дофін, якось незграбно, навіть безглуздо підсковзнувся і трагічно загинув під колесами важкого воза, запряженого кіньми...
Гибель чоловіка стала серйозним ударом для Марі Кюрі, але це був і переломний момент у її кар’єрі. Відтепер дослідниця мала всю свою енергію використати на те, аби самотужки виконати програму наукових досліджень, які вони розпочали із покійним чоловіком.
Три довгі роки, а потім усе зненацька змінилося. Усі бачили, що Марі змінилася: вона зняла траур, стала посміхатися. Ця жінка-зірка на небі науки закохалася. Здавалося б, що тут такого: вдова закохується в чоловіка, у них роман…  в одруженого чоловіка, що мав четверо дітей. Вона не хотіла відмовлятися від цієї любові, до того ж подружжя Ланжевен давно вже не жили разом. 
Уже ліберальний, але все ще консервативний Париж, початок ХХ століття, яке принесло стільки змін і викликів усьому світові.
Яка хімічна формула пристрасті? Ті, хто любить, можуть поділитися своїм світлом або своєю темрявою. Коротке щастя Марі тривало лише шість місяців... Вона написла Полю дуже довгий лист - некрасивий, але зворушливий портрет любові, саме такої, якою вона часом буває. Хоча насправді лист був доволі непоганий, проте він не годився для публікації на шпальтах газет восени 1911 року... Відчувала сором, але це було несправедливо - бо чому вона мала соромитися любові?
Кілька тижнів тому Королівська академія наук Швеції присудила їй Нобелівську премію з хімії, другу Нобелівську премію, цього разу присуджену тільки їй. Нобелівський комітет виявив разюче боягузтво: її попросили не приїжджати та добровільно відмовитися від премії.  
Вона не мала за що собі дорікати і заявила, що премію їй присудили за відкриття радію та полонію, тож вона має намір прийняти цю нагороду в уже домовленому місці 10 грудня цього милостивого 1911 року.
По свою другу Нобелівську премію з хімії, попри вимогу комітету відмовитися від неї, Марі таки приїде. Під час церемонії вона триматиметься гідно, проте трохи скуто, ні на секунду не дозволивши собі відреагувати на перешіптування або натяки.
Марі погодилася лише на одне інтерв'ю. Журналісти прийняли її як королеву.

Того ж дня - 10 грудня - в одній з англійських газет на цілу шпальту було подано репортаж журналістки Елін Вегнер щодо ситуації в Англії, де йшлося про боротьбу жінок за власне виборче право та про так званий бій суфражисток 21 листопада. То був кривавий бій. Коли Марі поставили це актуальне запитання вона відповіла, що є феміністкою, проте витрачала увесь свій час на дослідження, тому, на жаль, не могла присвятити себе політичній боротьбі...

Хіба могло бути інакше? Хіба могла історія Марі бути іншою?
Між нами століття. Всього 100 років. Важко собі уявити, що світ, де жіноче лідерство вже в обличчях (Ангела Меркель, Гілларі Клінтон, Мелінда Гейтс, Шеріл Сендберг, Крістін Лагард), ще сто років тому міг ставити під сумніви наукові здобутки жінки лише через особисті стосунки з одруженим чоловіком, так само важко сьогодні уявити і Великобританію, сповнену суфражистками, що борються за право обирати і бути колись отак обраною, як Маргарет Тетчер чи Тереза Мей. 






Коментарі