ХОДІМО!

Чи є на світі казка,
Чарівніша за мед?
Крістофер Робін засміявся і похапцем звівся на ноги.
- Ходімо!
- Куди? - спитав Ведмедик.
- Куди-небудь. Куди завгодно, - відповів Кристофер Робін.
І вони пішли. Та куди б вони не пішли і що б не сталося з ними дорогою, тут, на цій зачарованій галявині, на високому пагорбі, серед Великого Лісу завжди будуть гратися маленький хлопчик зі своїм вірним Ведмедиком.

Іноді все, що потрібно в цьому житті – друг поруч та… горщик меду… 
Напевно, відомо всім, що прототипом Вінні-Пуха стала реальна іграшка, яку подарували сину Мілна на перший день народження. Спершу ведмежа звали Едвардом, та згодом Едвард став Вінні-Пухом – на честь ведмедиці Уінні та лебедя Фу, що мешкали у місцевому зоопарку, куди так полюбляв ходити Крістофер Робін. 
Історія Вінні-Пуха розпочалася 1926 року, коли в лондонському видавництві Methuen & Co вийшла книга «Вінні Пух» з ілюстраціями Ернеста Шепарда. Хоча Вінні-Пуха для першого розділу книги, надрукованого у 1925 році в «Лондонських вечірніх новинах», намалював ілюстратор дитячих книжок Дж. Г. Доуд, Мілн вирішив, що для повного видання книги малюнки повинен зробити саме Шепард, який раніше проілюстрував першу поетичну збірку дитячих віршів письменника. 
Як і Мілн, Шепард ніколи не мріяв ні про майбутнє книжкового ілюстратора, ні про славу творця найвідомішого дитячого образу, але доля вирішила інакше.  Професійний художник-карикатурист малював свої ескізи до «Вінні-Пуха» з натури. І це було зовсім не складно, адже і Паць, і віслюк Іа, і Кенга, і Крихітка Ру, і Тигра – усе це були реальні іграшки Крістофера Робіна, останні з яких придбали спеціально для розвитку сюжету… 
Шепард не лише малював персонажів, він ще й доповнював тексти Мілна, створюючи власні образи для героїв казки, вигляд яких письменник навіть не описував. А з ведмедиком взагалі вийшла цікава історія: Шепард вирішив намалювати власне не Вінні-Пуха, а ведмедика з красномовним іменем Буркотун – іграшку, що належала його сину. Виходить, що Вінні-Пух не зовсім і Вінні-Пух. Ось такі каламбури виникали навіть в процесі малювання цієї легендарної історії, а що вже говорити про саму змістовно-текстову структуру, яка вся наче зіткана з каламбурів – мовних, сюжетних, образних…
У 1928-му вийшла друга книга спільної роботи Мілна та Шепарда - «Хатинка у Пуховому Закутку», в якій автори попрощалися з Вінні Пухом… Мілн більше не писав дитячих книг, а Шепард, адаптуючись до технологічного розвитку поліграфічної сфери, продовжував малювати Вінні Пуха протягом 50 років, фактично до самої смерті.
Слава, яку їм обом принесла історія про це ведмежа, хоча цей факт неабияк дратував їх, затьмарила усі попередні досягнення – і «дорослі» книги Мілна, і політичну сатиру Шепарда. 
Яка ж доля спіткала Пуха, веселого Тигру, Ослика Іа та Паця? Господар іграшок віддав їх редактору книжки, який в свою чергу передарував їх муніципальній нью-йоркській бібліотеці, де вони знаходяться до цього дня.


Коментарі