Я З НИМИ ГОВОРИТИМУ УКРАЇНСЬКОЮ

 «…Оселившись у царстві тіней, я вестиму розумну бесіду з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом. Але я з ними говоритиму українською мовою, бо вірю, що наша квітчаста Батьківщина є діамант у гроні вільних народів світу», – писав 1929 року в своїй «Автобіографії» Майк Йогансен (1895 – 1937), самобутній український поет, прозаїк доби «Розстріляного відродження», літературний критик, сценарист, перекладач та мовознавець. 

Перші вірші він написав ще в підлітковому віці німецькою…  Та мова харківської вулиці була іншою. А ще, маючи у товаришах однокашників-футуристів, Майк Йогансен чимало часу проводив у колі російськомовних модернових поетів. Але попереднім експериментам належало покласти край, назавжди, і старшокурсник історико-філологічного факультету Харківського Імператорського університету в 1916 році спочатку акуратно упорядкував збірку віршів німецькою та російською мовами, а потім зшиток ритуально спалив.

А потім були криваві та виснажливі роки. Під враженням від Радянсько-української війни та кривавої різанини денікінців у Харкові молодий поет «поклав різку лінію у світогляді і пристав до марксівського» та «почав  писати  вірші  українською  мовою  і  знайшов,  що  вони  виходять  природніше». Маємо дякувати білогвардійцям: на половину німця, на чверть – шведа, Михайла Йогансена вони перетворили на свідомого українця…

Бурхлива доба швидко українізувала його – віршар був сповнений сподівань на національне й соціальне оновлення…

Для своєї епохи він був багатовимірною особистістю. Він знав старогрецьку, латину, німецьку і французьку, самотужки оволодів англійською, спілкувався скандинавськими та слов’янськими мовами, а в його перекладах українці прочитали класичні твори Фрідріха Шиллера, Уїльяма Шекспіра, Едґара Аллана По.

У спогадах письменника і літературознавця Юрія Смолича (1900 –1976) про невгамовного Майка Йогансена є два цікавих епізоди, що передають творчу натуру тлумача. Перший – такий:

– Коли під час війни в Іспанії до Харкова прибули іспанські сироти, Йогансен осягнув їхню мову достеменно на моїх очах – у балачці з дівчинкою років десяти. Після того він зразу ж перекладав розмови з іспанськими дітьми: з іспанської на українську і з української – на іспанську... А повернувшись додому, взяв іспанську книжку і вільно став її читати. За кілька днів Майк опублікував переклади іспанської поезії.

Так, усі казали, мовляв, Йогансен – мовознавець від Бога. Юрій Смолич свідчив:

– Що ж до слов’янських мов, то тут вже близько анекдоту. Колись Майкові, пригадую, знадобилася сербська мова. Це стало йому відомо вранці – ми саме ішли грати на більярді. І от, заганяючи кулі в лузи, між іншим Майк мовив: «Після обіду полежу з годинку – треба вивчити сербську мову»… Ввечері він справді сів перекладати сербські думи і здав переклад другого дня до обіду. Як відомо, його переклади сербських дум – в українській літературі найкращі.

Поліглот та інтелектуал, мрійник і містифікатор, мандрівник краями й епохами

Майк Йогансен

веде розумні бесіди українською мовою

з Ґесіодом, Ґейне і Міґелем Сааведро де Сервантесом…

До Дня української писемності та мови.