РІКИ

запалімо свічечку на віконці

Боляче й важко дивитись кадри з кінохроніки, переглядати архівні фото. Боляче й важко слухати, читати, говорити про це. Та ми маємо почути ці голоси, бо тоді їх не чули... Почути, щоб їхні душі по той бік зір нарешті знайшли спокій.

Почути. Відчути. Знати. Говорити. Пам'ятати. 

Ріка страшного смутку. Страшніша за неї лише ріка забуття.

Галина Крук

колись тобі привиділась ріка

страшного смутку береги молочні

і ті, що на світлинах наймолодші

і ті, що не танцюють гопака,

і ті, що не танцюють взагалі

прости пости для тіла і для духу

колись тобі привиділась окруха

черствого хліба в Бога на столі

Сергій Осока

...наше минуле нікуди не зникає. Воно тільки відходить на якийсь час, щоб потім знову повернутися. Коли ми вмиваємось, обідаємо, читаємо новини, виходимо в супермаркет, виносимо сміття, лаємося чи обіймаємо коханих, воно визирає в нас із-за плеча. Коли ми лягаємо спати, воно стає в головах і стоїть там до ранку. Пташина, що притьма вдарилася в шибку, – то воно. Вітерець, який ворушить волосся в тиху погоду, – воно. Домашня тваринка серед темного лісу, що кинулася нам у ноги, – теж воно. І ніде ми од нього не сховаємось. Краще пошануймо його, запалімо свічечку на віконці…