СПОГАД ПРО ВІЙНУ

2 вересня 1945 року о 9:02 за токійським часом на борту американського лінкора «Міссурі» було підписано акт про беззастережну капітуляцію Японської імперії. Найбільша війна в історії людства завершилася…

Мій дідусь Михайло прийшов з війни наприкінці літа 1945-го.. А, можливо, то був і початок осені - у пам'яті дівчинки збереглося, що вони тоді вибирали картоплю на городі, - в селі на Полтавщині на нього чекали дружина та маленька 6-річна донечка. За рік народилося ще двоє хлопчиків…. А міг дідусь так і залишитись навіки там, на тій страшній війні… могло би не бути мого тата… мене… моєї доні… Це моя історія, і таких історій - мільйони... 

Загальні втрати України у  Другій світовій війні оцінюються у 8-10 мільйонів життів.  Кількість українських жертв можна порівняти із населенням сучасної Австрії. За кожною абстрактною цифрою - людська доля.. 

За дивним збігом обставин, саме вчора, 2-го вересня, випадково натрапила на вірш Миколи Вінграновського. Знаєте, буває так, що гортаючи збірку віршів, кожного разу відкриваєш нове… Мабуть, не випадково... 

Пам’ятаймо… і сьогодні втрачають найрідніших…

СПОГАД ПРО ВІЙНУ
Сумні без батька двоє діток цих.
На пагорбах, на вицвілім стернищі
Одне пасе козу, друге пасе корову,
А мати із сапою день при дні
На буряках на школу, і одежу,
Та на харчі вже грішми заробляє
Й поволі старіє щовечора сама…
Вони ж собі обоєнько удвох
Тихенько граються та сваряться тихенько…
Я вже забув, як звати їхню маму.
Якщо ж і не забув — то що із того? —
І цинкове відро на лишайчастій лаві,
Та їх обох, темнавих в темноті,
Одне до одного притулених в дрімоті.
Їх не забув я. Не забув сапи,
Що їх обсапує для школи, та одежі,
Та для харчів, та й більше ні для чого…
Я вже забув, як звати їхню маму…
Її ім’ям мій освітився світ.

1974 -2020


Коментарі