КОЛИ ТОБІ СМІШНО І СУМНО ВОДНОЧАС



Комедія – чи не єдиний жанр, який в Україні приносить касу. За останні роки глядачів привчили до гумору певного шаблону. Але в цій картині немає ексцентрики, естрадних зірок і епатажу. 
Кінодебют Антоніо Лукіча – чи не найкраще, що трапилося з українським кіно в останні роки. Головні ролі в фільмі зіграли відома своїми перевтіленнями, складними драматичними та комедійними ролями акторка Ірма Вітовська та зовсім невідомий хлопець із 517 підписниками в інстаграмі Андрій Лідаговський.
Вперше фільм «Мої думки тихі» показали глядачам на Одеському кінофестивалі минулого літа. З огляду команда повернулася із п'ятьма нагородами, зокрема призом глядацьких симпатій та акторською статуеткою для Ірми Вітовської, яка зіграла в картині одну з двох головних ролей. Також актриса була відзначена національною нагородою «Кіноколо», організатори якої присудили фільму ще й титул «Прорив року». Але несповідимі шляхи вітчизняного прокату, і до масового глядача настільки успішна картина дісталася лише за півроку. 
З часу виходу в український прокат 16 січня фільм зібрав суму, що перевищує бюджет, який склав понад 9 мільйонів гривень. Касові збори стрічки склали майже 10 млн гривень, у кінотеатрах її подивилося понад 108 тисяч глядачів. 
Цю історію про звукорежисера Вадіка, його маму та метушливого крижня побачили уже в 11 країнах.
Ремарка «засновано на реальних подіях» у початкових титрах викликає запитання: «Що?». Однак, за словами Лукіча, ідея сценарію прийшла до нього після зустрічі з однокурсником, який насправді похвалився, що став заробляти записами звуків українських тварин. По 20 доларів за запис. Правда, він полював за ними з батьком, а у фільмі Лукіч спеціально замінив його мамою, мотивувавши це тим, що у дев'яності багато дітей росли після розлучення батьків із мамами, а батько в родині був швидше дивиною… Творці «Думок» влаштували з нагоди прем'єри флешмоб «Зводи маму в кіно», тому що комедія присвячується всім мамам…
Перед початком прем’єрного показу фільму режисер сказав, що після сеансу у глядачів зміниться розуміння про комедію. 
Так і сталося. «Мої думки тихі»– це  не примітивний гумор. Це кіно більше не про жарти і не заради них взагалі. Це проста історія про вічні істини: родина і кар’єра. І режисер її розказує теж дуже просто, а виходить смішно. І не через те, що жарти хороші. Абсурдні ситуації, сцени, люди – все списано із життя. Як вміститися в плацкарті, коли твій зріст близько двох метрів? Чи можна кайфувати на відпочинку разом з мамою? Ба більше: їй треба зробити красиву фотку в полі з кульбабками.
Тут є діалоги, які треба не просто слухати, а й обдумувати. І взагалі, фільм вийшов таким, аби не лише посміятися (а ви точно будете це робити!), а щоб подумати, наприклад, про те, чому українські корови не дивляться в небо.

Коментарі