СЛОВОПОШУКИ

Усі слова, які так потрібні нам, які так часто ми шукаємо та не знаходимо, усі ці слова, здається, можна віднайти в поезії… Коли занурюєшся у світ римованих рядків, енергетика поета й енергетика читача, єднаючись, творять неймовірне диво, яке ми звемо поезією... Слова, потрапляючи в серце й пам'ять, залишають по собі теплий спомин…

Неймовірний Микола Вінграновський…

Це ти? Це ти. Спасибі… Я журюсь.
Проходь. Сідай. У дні оці і ночі
Вчорашніми очима я дивлюсь
В твої сьогоднішні передвечірні очі.
Чим ти збентежена?.. Оце я тут живу.
Отут я видумав себе й тебе для тебе.
Отут я серце виняньчив для неба,
Не знаючи тоді, що небом назову.
Тепер послухай: з нашого жалю
Тепер залишились одні слабкі півзвуки.
Любові нашої обличчя не люблю.
Її обличчя – то обличчя муки…
Кажу ж, кажу ж у звітреному сні
У зимі, в осені, у літі, у весні:
Весною, літом, восени, зимою
Дві білих пісні рук твоїх зі мною.
Ти – ранок мій, ти – південь мій і вечір,
Ти – ніч моя…
Хоч все на світі – втеча!

1965 - 2020