НА МАЛЕНЬКІЙ ПЛАНЕТІ

На пошті на мене чекає новий роман Марії Матіос "Букова земля". 928 сторінок. У часи, коли того самого часу катастрофічно ні на що не вистачає, сподіваюсь таки віднайти його (час) на читання. А зараз, коли знаходжу вільну хвилинку, – насолоджуюсь поезією... Останнім часом  відкриваю для себе українську поезію, сучасно-нещодавню. Імена, які в силу певних обставин, лишились поза кадром життя: Михайль Семенко, Микола Вінграновський, Грицько Чубай… Цей перелік не є вичерпним, він поповнюється… інколи випадково. 

Про Михайля Семенка почула вперше на презентації збірки "Абрикоси Донбасу" Люби Якимчук… Це дві окремі історії чи одна?.. Складно сказати, бо сучасна поетка Люба Якимчук закохана у творчість Михайля Семенка, першого українського поета-футуриста ХХ сторіччя,  та всіляко пропагує її… Мабуть, наступний допис на блозі буде саме про це…

Знайомство з віршами Грицька Чубая розпочалося з пісні у виконанні гурту "Плач Єремії", гурту сина поета - Тараса Чубая, який робить усе можливе, щоби батькова поезія не канула в забуття  … Про "П’ятикнижжя" Чубая можна почитати на головній сторінці нашого блогу  дописі "Оповідач легенд"…  Інколи у віршах заримовано стільки мудрості та глибини, що їх стане не на один повноцінний роман.

А мистецький арт-проект "СЛОВА", у якому відомі українці читали свою улюблену поезію, відкрив поезію Миколи Вінграновського. Тоді я почула його вірш "На маленькій планеті", надзвичайно ніжний та чуттєвий у прекрасному виконанні актора Євгена Нищука, на той момент міністра культури України… а незадовго до цього у ЗМІ була інформація про смерть його дружини... І тоді розумієш, що це саме той випадок, коли дві потужні енергетики автора й виконавця, єднаючись, творять неймовірне диво, яке ми звемо поезією...

Один вірш, другий… і так до безкінечності… На маленькій планеті…