ІСТОРІЇ У FACEBOOK-СТИЛІ

Збігла майже половина весни. Цього року все надзвичайно швидко. Відчуття швидкоплинності часу не полишало нас останні роки, але зараз це відчувається ще гостріше. Вже встигли відцвісти абрикоси. У голові крутиться «…абрикоси наділи маски…». Це на мотив поезії Люби Якимчук зі збірки «Абрикоси Донбасу», тільки там по-іншому та про інше… Естафету цвітіння перехопили сливи та вишні. І далі-далі-далі, час не чекає! 

Водночас не полишає відчуття, що час спинився… 

А знаєте, можливо саме зараз той час, коли варто поринути у читання епопеї на сотні сторінок, а можливо... 

Кожна з цих історій могла б стати романом. погодьтесь, потрібно мати неабиякий талант та особливе світовідчуття, щоб на кількох сторінках розказати історію довжиною в життя.  

Ті, хто слідкує за Зоєю Казанжи на Фейсбуці, а вона там дуже активний дописувач, знають про її талант розповідати такі історії. Свої тексти авторка називає «історіями в стилі Фейсбук», вони такі ж динамічні, стрімкі, як і наше сьогодення, немовби втиснуте в межі одного допису в соцмережі, але від того не менш щирі та справжні. Чимало оповідань зажили своїм життям у вигляді «постів» ще до виходу книг, а їх у творчому доробку Зої Казанжі вже дві – «Якби я була» та «Щось таке як любов». І в цьому унікальність сучасної літератури: перед нами вже «опробовані» тексти. 

Письменниця говорить, що герої її книг повсюди – вони народжуються з діалогів на одеських пляжах, у потягах, у соцмережах. «Повністю вигаданих історій у книгах дуже мало. Але цікаво те, що саме під реальними історіями читачі коментують: «та ну, не може такого бути». Як народжуються тексти? Наприклад, бачу на пероні красиву пару, вони ніжно обіймаються, жінка дуже обережно проводжає свого коханого. Вони, їхні стосунки – ідеальні... На якусь мить так здається. Але вже у Києві на вокзалі цього ж чоловіка не менш любляче зустрічає інша жінка. І, ось! Це готова історія».

Хто не пише про це, подумаєте ви, однак це історії про нас з вами. Героїв Казанжи зустрічаєш скрізь - на вокзалі, у міському автобусі, на касі супермаркета, на сходовому майданчику чи за столиком навпроти. Батьки, друзі, сусіди, перше кохання чи звичайні люди, що стали лише кадром на плівці життя. А знаходячи тут «свою» історію, часом і сам стаєш більш ніж читачем. 
Можливо для когось ці історії стануть ще й натхненням до творчості!..