Поки кордони закриті...

Поки кордони закриті, дороги знерухомлені, будемо мріяти та планувати нові маршрути, а ще будемо читати. 
Неодноразово доводилось чути, що епохальні наукові відкриття чи винаходи інколи відбувались паралельно, але хтось отримував пальму першості та визнання, а хтось так і лишався невідомим для широкого загалу. В мистецтві, напевно, також існували подібні паралелі. 
1967 року побачив світ роман Габріеля Гарсіа Маркеса «Сто років самотності», а п’ять років по тому завершив роботу над своїм першим романом «Йшла по дорозі Людина»  грузинський поет Отар Чиладзе. Ці два твори об’єднує один художній метод – магічний реалізм, у якому міфологічні та магічні елементи включені в реалістичну картину світу. Скоріше за все, що колумбійця Отар Чиладзе на той момент не читав, бо коли він на початку 70-х працював над своїм твором, «Сто років самотності» ще не було перекладено російською. Виходить, що якоюсь мірою, вони творили кожен свій магічний реалізм паралельно. 
Маркес – всесвітньо відомий колумбійський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1982 року, Чиладзе – класик грузинської літератури, перший грузинський письменник, роман якого було номіновано на отримання Нобелівської премії 1999 року. Твори цього письменника колись читали як «ковток свободи», вони були улюбленим чтивом дисидентів на просторах цілого Союзу. На жаль, що колись, бо вони варті того, щоб бути почутими. 
Не знаю, чи й досі існує та невеличка книжкова крамниця на одній із вуличок у центрі Полтави, але саме там років з двадцять тому, за порадою її власника, придбала роман Отара Чиладзе «Йшла по дорозі Людина», який став для мене справжнім відкриттям. Надзвичайно яскрава, потужна, пластична проза, метафорична й асоціативна. Справжня магія... 

P.S. Із розмови Марії Старожицької з Валерієм Яковичем Луценком (власником книгарні «Бібліофіл») «Книга – вчасно», лютий 2008 року:
–  А які книги у вашій лавці є бестселерами?
– У новітній художній літературі взагалі немає бестселерів. Є жуйка, серіали… У мене інший підхід – цільова робота з книгою. От, припустимо, книга «Йшла по дорозі Людина» Отара Чиладзе. Із цією книжкою ми працювали кілька років. Ми продали її тільки в Полтаві 20 тисяч екземплярів – по всій Україні в багато разів менше. Думаю, якщо в Київ вона взагалі потрапила, то випадково на кілька розкладок: я відчував, що вона матиме попит, брав її стільки, скільки міг дістати, і не помилився. Тому що правило моє дуже просте: коли покупець приходить і просить, дайте мені щось, схоже на те, що я читав минулого разу за вашою рекомендацією, така книга в мене обов’язково має бути.
– Як же ви обираєте саме такі книжки?
– Як? Це відчуття. Інколи – випадок. 





Коментарі